У зовнішній політиці Директорії вдалося розширити міжнародні зв'язки УНР - її визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія. Але налагодити зв'язки з радянською Росією не вдалося. Не визнали УНР країни Антанти й відроджена Польща, яка претендувала на Правобережну Україну.

З січня 1919р. в Харкові відновлено радянську владу на чопі з Тимча­совим робітничо-селянським урядом (Г. П'ятаков), а 6 січня 1919 р. ра­дянську Україну проголошено Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). Невдовзі на чолі уряду, що став за російським зраз­ком називатися Радою Народних Комісарів, було призначено X. Раковсь-кого. Його призначив особисто В. Ленін,

Домовитися УНР та французам все одно не вдалося: відмовляючись допомагати Директорії в її боротьбі з більшовизмом, країни Антанти щед­ро підтримували Добровольчу армію. Війська Антанти, витісняючи україн-ську адміністрацію, вийшли на лінію Тирасполь-Бірзула-Миколаїв-Херсон. Петлюра відводив війська без бою. Його більше хвилювала си­туація на північних кордонах країни.

Винниченко у відповідь на це вийшов зі складу Директорії і виїхав у емі­грацію, Петлюра ж вийшов зі складу УСДРП, ставши головою Директорії.

Казнь Степана Разина
После симбирского поражения Степан Тимофеевич потерял в глазах казаков былую привлекательность атамана-«чародея», от пуль и ядер «заговорённого». Корнила Яковлев с «домовитыми» казаками сумел схватить его и выдал правительству. В Москву Степана привезли в кандалах на специальной повозке с виселицей, к пере ...

Неминуемое следствие
Мы уже упоминали, что политика Павла была не всегда последовательной, много проявлялось императором ненужной горячности, много было совершено ошибок от недостаточного знания и понимания русского характера и самой России. Медленно, как бы на ощупь, пытался сформировать Павел направление национально ориентиро ...